28 сентября 2012 г.

Евгений Селезнев

«Изменился, прежде всего, «Днепр», причем - в лучшую сторону»

— Євгене, не маю великого бажання згадувати минуле, але відчуваю потребу запитати з цього приводу. Так от, після повернення з Дніпропет­ровська у Донецьк ви казали, що «Шахтар» повністю відповідає вашим амбіціям — тут і боротьба за золоті медалі, тут і Ліга чемпіонів. У «Дніпра» цього немає, можливо, поки що. Зміна клубу — крок назад?

— Де ви бачите цей регрес? Що, «Дніпро» — погана, безамбітна команда? Причину переходу вже повторював неодноразово: вся справа лише в моєму бажанні регулярно виходити на поле. У «Шахтарі» перманентна ротація, комусь це, можливо, подобається, але я хотів більшого: цілком законне бажання, не відчуваєте? Усі плітки про мої буцімто образи на «Шахтар» — то лише домисли. У Донецьку провів чудовий сезон, став найкращим бомбардиром чемпіонату, завоював золото, але бажання частіше виходити на поле змусило змінити прописку.

— Існує думка, що вакансію єдиного форварда в команді Луческу може заповнити лише бразилець: мовляв, представникові іншої країни з латиноамериканцями порозумітися складно. Серед прикладів і ви, і Олександр Гладкий, котрі не змогли витіснити Луїса Адріано. Не вдається це поки що й Марко Девичу. Погодитеся з цією тезою?

— Ага, а нічого, що я ставав найкращим голеадором минулого сезону? Чи Марко Девич безвилазно сидить у резерві? Він регулярно виходить, забиває…

— Перепрошую, але в обох вересневих матчах із «Динамо», у Лізі чемпіонів незмінно в старті виходив саме Луїс Адріано. Так само було й торік…

— У «Шахтарі» дуже багато висококласних футболістів, але Луческу не може випустити відразу двадцятьох! Вихід того чи іншого футболіста — це тренерське рішення.

— Щодо тренерів: доводилося чути від футболістів, що між Хуанде Рамосом та Мірчею Луческу чимало спільного…

— Не знаю, що може бути між ними спільного, адже це — два різні тренери. Єдина спільна риса — їхня велич.

— А що тоді їх різнить?

— Дуже довго перераховувати…

— Рамос якось змінився за рік, що ви були відсутні в Дніпропетровську? Можливо, більше призвичаївся до наших реалій?

— Змінився, передовсім, «Дніпро», причому — в кращий бік. Прийшли нові футболісти, попередні новачки стали краще розуміти партнерів.

— Торік команду поповнив Нікола Калинич, із яким ви склали тандем у матчі проти «Чорноморця». Нечасто побачиш двох таранних форвардів, які грають у дуеті. Класика жанру: невисокий та швидкий у парі з габаритним нападником…

— Скажу, що тандему, як такого, в мене з Калиничем не було. Я грав «другого форварда» — більше відтягувався вглиб поля. Так само було й проти ПСВ.

— Дискомфорту не відчували?

— Де поставлять — там і гратиму: хоч опорного, хоч плеймейкера, бо головне — виходити на поле!

— Зрозуміло. Завтра відбудеться вже четвертий візит «Дніпра» на «Донбас-Арену». Попередні три завершилися нічиїми. Ви брали участь у матчах і на стороні дніпропетровців, і на стороні донеччан. У чому ж секрет успіху вашого нинішнього клубу?

— Складно відповісти. Зрозуміло, що вистояти на «Донбас-Арені» — справа з нелегких. Бачили, що недавно «Шахтар» у Донецьку зробив із «Динамо»?

— Бачив…

— Ось так. Мало хто може залишити Донецьк без пропущених м’ячів.

— Шанс «Дніпра» — вдала реалізація контратак?

— Однозначно! Грати з «Шахтарем» на «Донбас-Арені» у відкритий футбол — мабуть, самогубство.

Гліб КОРНІЄНКО, газета "Український футбол".